Планування, забезпечення розвитку кар’єри
Розвиток ринку праці в сучасних умовах по цілому ряду причин призводить до високого рівня безробіття серед молодих фахівців - випускників вищих і середніх спеціальних навчальних закладів. Це потребує від них високого рівня особистісної зрілості й готовності діяти в складних економічних обставинах. Усвідомлення цілей своєї професійної діяльності, планування кар'єри й бажання реалізувати свій потенціал - важливі умови успішної стратегії поводження на ринку праці.
Ринок праці в сучасних економічних умовах характеризується високою конкуренцією й пред'являє до людини тверді вимоги: наявності не тільки відповідної кваліфікації, але й досвіду роботи, комунікабельності й новаторського мислення. Все це ускладнює процес працевлаштування навіть для висококласних професіоналів. Більше 40% випускників ВНЗ не можуть знайти роботу зі спеціальності.
Тенденції розвитку ринку праці висувають особливі вимоги до випускників вузів - ви повинні бути готові заявити про себе як про гнучких й добре адаптуємих особистостей, які готові прийняти виклик складної ситуації й вибудувати оптимальний кар'єрний шлях.
Динамічна кар'єра в цей час вважається одним із ключових показників ділового успіху і відчутним результатом професійної діяльності людини.
Кар'єра - закономірний результат успішної професійної діяльності, спрямованої на максимальну реалізацію ділового й особистісного потенціалу співробітника й пов'язаної із системою його життєвих цінностей.
Традиційний підхід до опису професійного розвитку співробітника в організації припускає виділення етапів кар’єри за критерієм віку, однак етап професійного росту не завжди пов'язаний з віком. Важливо розділяти часовий період розвитку особистості й фази розвитку професіонала.
Одним з відомих дослідників кар'єри Е. Шейном виділено сім основних кар'єрних стратегій («якорів»), за допомогою яких можна характеризувати кар'єрні устремління людини й місце кар'єри в системі його життєвих цінностей.
Людина з такою кар'єрною орієнтацією прагне створювати щось нове, вона хоче переборювати перешкоди, готова до ризику.
Протягом свого професійного життя працівники можуть вибрати різні варіанти кар’єрного просування:
1 - просування по службових сходах в одній організації в рамках одного виду діяльності;
2 - просування по службових сходах в одній організації зі зміною виду діяльності;
3 - перехід в іншу організацію в рамках того ж виду діяльності;
4 - перехід в іншу організацію зі зміною виду діяльності.
Мотивація вибору того або іншого варіанту кар'єрного просування пов'язана, з одного боку, з мотивами професійної діяльності, з іншого боку - із прихильністю організації, крім того, на мотиви вибору впливають об'єктивні та суб'єктивні фактори, що сприяють кар'єрному просуванню. Серед факторів, що так чи інакше впливають на мотивацію кар'єрного росту, виділяються : соціально-політичні, організаційні, статеві, особистісні.
Сучасні соціологічні дослідження із проблеми кар'єри показують, що серед факторів, що впливають на професійну й посадову кар'єру, респонденти на перше місце ставлять власні зусилля, накопичені знання, уміння й професійний досвід. Подібний погляд на кар'єру протилежний думці, що існувала в радянський період, про те, що на посаду призначають «зверху» і тоді, коли порахують потрібним, і відбиває сучасну позицію, при якій кар'єра розглядається як результат реалізації власного професійного й особистісного потенціалу й залежить насамперед від зусиль самої людини.
У число провідних факторів кар'єри входить також бажання підвищити рівень життя, поліпшити своє матеріальне становище при отриманні більш високої посади, тобто матеріальні стимули є одними з визначальних у мотивації до кар'єрного росту. Також доволі високу значимість має такий фактор, як честолюбство.
Таким чином, наявність у вас здорових кар'єрних амбіцій поряд з об’єктивною оцінкою своїх можливостей, спрямованістю на розвиток свого потенціалу, може забезпечити вашу посадову й професійну кар'єру.
Успішною людина може бути тоді, коли її кар'єрні прагнення збігаються із системою життєвих цінностей.
Найважливішими життєвими цінностями для людини, як правило, є збереження індивідуальності й саморозвитку, а також цінності, пов'язанні з досягненням професійних успіхів і винагородою за результатами діяльності. Відомо, що однією з умов ефективної організації праці є винагорода, адекватна витраченим зусиллям і отриманим результатам. Те, що гідна винагорода за гідну працю попадає в число провідних цінностей людей, свідчить про розуміння й прийняття законів ринкової економіки.
Ринок праці в сучасних економічних умовах характеризується високою конкуренцією й пред'являє до людини тверді вимоги: наявності не тільки відповідної кваліфікації, але й досвіду роботи, комунікабельності й новаторського мислення. Все це ускладнює процес працевлаштування навіть для висококласних професіоналів. Більше 40% випускників ВНЗ не можуть знайти роботу зі спеціальності.
Тенденції розвитку ринку праці висувають особливі вимоги до випускників вузів - ви повинні бути готові заявити про себе як про гнучких й добре адаптуємих особистостей, які готові прийняти виклик складної ситуації й вибудувати оптимальний кар'єрний шлях.
Динамічна кар'єра в цей час вважається одним із ключових показників ділового успіху і відчутним результатом професійної діяльності людини.
Кар'єра - закономірний результат успішної професійної діяльності, спрямованої на максимальну реалізацію ділового й особистісного потенціалу співробітника й пов'язаної із системою його життєвих цінностей.
Традиційний підхід до опису професійного розвитку співробітника в організації припускає виділення етапів кар’єри за критерієм віку, однак етап професійного росту не завжди пов'язаний з віком. Важливо розділяти часовий період розвитку особистості й фази розвитку професіонала.
Одним з відомих дослідників кар'єри Е. Шейном виділено сім основних кар'єрних стратегій («якорів»), за допомогою яких можна характеризувати кар'єрні устремління людини й місце кар'єри в системі його життєвих цінностей.
- Професійна компетентність.
Ця установка пов'язана з пошуком людиною визнання своїх здатностей і талантів у певній області (наукові дослідження, технічне проектування, фінансовий аналіз та т.і.). У випадку, якщо робота не дозволяє їх розвивати, швидко губиться інтерес до неї. - Менеджмент.
У цьому випадку першорядне значення має орієнтація особистості на посаду, що дозволяє управляти організацією справи: об'єднувати зусилля інших людей і нести повноту відповідальності за кінцевий результат. - Автономія (незалежність).
Первинна турбота для особистості із цією орієнтацією - звільнення від організаційних правил, обмежень. - Стабільність.
Ця кар'єрна орієнтація обумовлена потребою в безпеці й стабільності для того, щоб майбутні життєві події були передбачувані. - Служіння.
Основними цінностями при даній орієнтації є «робота з людьми», «служіння людству», «допомога людям», «бажання зробити світ краще». - Виклик.
Основні цінності в кар'єрній орієнтації цього типу - конкуренція, перемога над іншими, подолання перешкод, рішення важких завдань. - Підприємництво.
Людина з такою кар'єрною орієнтацією прагне створювати щось нове, вона хоче переборювати перешкоди, готова до ризику.
Протягом свого професійного життя працівники можуть вибрати різні варіанти кар’єрного просування:
1 - просування по службових сходах в одній організації в рамках одного виду діяльності;
2 - просування по службових сходах в одній організації зі зміною виду діяльності;
3 - перехід в іншу організацію в рамках того ж виду діяльності;
4 - перехід в іншу організацію зі зміною виду діяльності.
Мотивація вибору того або іншого варіанту кар'єрного просування пов'язана, з одного боку, з мотивами професійної діяльності, з іншого боку - із прихильністю організації, крім того, на мотиви вибору впливають об'єктивні та суб'єктивні фактори, що сприяють кар'єрному просуванню. Серед факторів, що так чи інакше впливають на мотивацію кар'єрного росту, виділяються : соціально-політичні, організаційні, статеві, особистісні.
Сучасні соціологічні дослідження із проблеми кар'єри показують, що серед факторів, що впливають на професійну й посадову кар'єру, респонденти на перше місце ставлять власні зусилля, накопичені знання, уміння й професійний досвід. Подібний погляд на кар'єру протилежний думці, що існувала в радянський період, про те, що на посаду призначають «зверху» і тоді, коли порахують потрібним, і відбиває сучасну позицію, при якій кар'єра розглядається як результат реалізації власного професійного й особистісного потенціалу й залежить насамперед від зусиль самої людини.
У число провідних факторів кар'єри входить також бажання підвищити рівень життя, поліпшити своє матеріальне становище при отриманні більш високої посади, тобто матеріальні стимули є одними з визначальних у мотивації до кар'єрного росту. Також доволі високу значимість має такий фактор, як честолюбство.
Таким чином, наявність у вас здорових кар'єрних амбіцій поряд з об’єктивною оцінкою своїх можливостей, спрямованістю на розвиток свого потенціалу, може забезпечити вашу посадову й професійну кар'єру.
Успішною людина може бути тоді, коли її кар'єрні прагнення збігаються із системою життєвих цінностей.
Найважливішими життєвими цінностями для людини, як правило, є збереження індивідуальності й саморозвитку, а також цінності, пов'язанні з досягненням професійних успіхів і винагородою за результатами діяльності. Відомо, що однією з умов ефективної організації праці є винагорода, адекватна витраченим зусиллям і отриманим результатам. Те, що гідна винагорода за гідну працю попадає в число провідних цінностей людей, свідчить про розуміння й прийняття законів ринкової економіки.
